До переїзду в Україну Анатолій Захаренко заготовляв хутро в сибірській тайзі. Стріляв влучно, перезаряджав рушницю миттєво
Багато крові пролилося в ніч з 21 на 22 травня біля водойми, що сховався в мальовничій балці біля села Новоселиця (Попільнянський район, Житомирська область). Дуже багато. Орендар водойми, 58-річний місцевий житель Анатолій Захаренко, розстріляв з мисливської рушниці сімох своїх гостей. Восьмого вдалося втекти (а може, вбивця його пошкодував).
В гості, озброївшись до зубів
Їду на місце страшної події. До ставку потрібно пробиратися по стежці, накатаній тракторами, кінними підводами і нечастими тут автомобілями. Ось це місце: сарайчик і дві времянки на галявині біля ставка. Біля однієї з них обклеєний камуфляжем пікап. Поруч лежить труп. Ще один труп у порога времянки … Близько підійти неможливо – місце події огороджено строкатою загороджувальної стрічкою – працюють слідчі і криміналісти.
Журналістам пообіцяли прокоментувати те, що сталося, як тільки під’їде керівництво з Києва. До офіційних коментарів з уривків фраз співробітників поліції, по постам в соцмережах і розпитувань місцевих жителів намагаюся вибудувати картину того, що сталося.
Саме з поста в фейсбуці вся країна і дізналася про криваві події в Новосільцях. Автор поста – заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. За його версією, до орендаря ставка приїхали старі знайомі. Близько першої години ночі між орендарем і двома гостями в ході застілля виник конфлікт, і почалася бійня.
Офіційно кажуть про п’ять стволів, легальних, зареєстрованих, з якими приїхали з Київа до Анатолія 8 гостей, порибалити. На фотографіях, які опинилися в розпорядженні журналістів, бачимо автомат Калашникова або щось, як дві краплі води, схоже на нього, і ствол, що нагадує штурмову гвинтівку. Сам собою виникає питання: навіщо, збираючись в гості, на риболовлю і п’янку, озброюватися до зубів? Так, дійсно, і «калаш», і штурмові гвинтівки мають мисливські варіанти. Але ж, в районі Новоселиці полювати можна хіба що на домашню худобу… і на людей. Немає тут лісового звіра. За інформацією відділу комунікації ГУНП в Житомирській області, гості Захаренка були озброєні карабінами «Ремінгтон», «Ругєр», АКМС-МФ1, Zbroyar Z15 та травматичним пістолетом ПМТ.
Розправившись з товаришами по чарці, Анатолій пішов розстрілювати сплячих
На місці з’ясовую, що інші шестеро спали в іншій халупі, розташованої метрах в 30-ти про ту, що служить чимось на зразок їдальні. Розправившись з товаришами по чарці, Анатолій пішов розстрілювати сплячих. Врятуватися вдалося лише одному, хоча зброї у гостей вистачало.
З чого все почалося? Ходять уперті чутки, що хтось із двох, з ким Анатолій пиячив у халупі, пригадав йому його російське походження. Розгорівся конфлікт, і гість кинувся на Анатолія з ножем. Поранив у руку. Анатолій схопив свою двостволку … Як було насправді, може розповісти тільки він. Решту вже немає в живих.
Відновлюємо ретроспективу подій далі. Напередодні кривавої бійні співробітники Державного бюро розслідувань затримали начальника Попільнянського відділу поліції, який побажав отримувати від Анатолія Захаренко щомісячну данину в розмірі 10 тисяч гривень за неперешкоджання його рибницькій діяльності. Анатолій на шантаж не піддався і написав заяву в ГБР … Кажуть, Анатолій дуже любив свій ставок, буквально днював і ночував там.
Зауважимо також, що, розстрілявши своїх гостей, Анатолій не спробувала сховатися або якось інакше піти від відповідальності. Він сам зателефонував … Ні, не на загальновідомий номер 102, а безпосередньо до Служби внутрішньої безпеки Нацполіціі. … Подзвонив і своїй дружині Ользі.
Про гостях. Майже всі – учасники АТО, колишні бійці батальйону Нацгвардії ім. Генерала Кульчицького. Троє з них – по сей день кадрові службовці Нацгвардії. Тільки-тільки повернулися з передової і взяли відпустки. Знали Анатолія Захаренко давно, більше 10-ти років, були друзями, деякі – чи не компаньйонами. Так стверджують в поліції.
«Це схоже на побутовий конфлікт, які виникають, коли горілку запивають пивом»
Втім, дамо коментар заступника начальника Нацполіціі України Олексія Руденка, який прибув на місце злочину разом зі слідчою групою Національної поліції (в допомогу житомирським поліцейським) прямою мовою:
– Це схоже на побутовий конфлікт, які виникають, коли горілку запивають пивом. Чим він закінчився, ми бачимо …
Олексій Руденко не схильний пов’язувати затримання начальника районного відділення поліції за вимагання з кривавими подіями подальшої ночі:
– Ми таку версію перевіряємо, але поки на сто відсотків не можемо сказати, так чи ні.
А ось, що сказав з цього приводу начальник Головного управління Нацполіціі в Житомирський області Сергій Крупей:
– За інформацією, що залишився в живих, вони дружать з орендарем водойми протягом 10 років. Приїхали порибалити.
За словами С.Крупея, ніяких відносин з начальником районного відділення поліції, затриманого за підозрою в здирництві, у них не було. Вони не були з ним знайомі.
– Але дана версія перевіряється. Перевіряються всі версії. Однак обставини, які ми бачимо, і свідчення того, хто вижив, вказують на те, що це чисто побутовий конфлікт.
Побутовий конфлікт?
А от не віриться! Головне джерело сумнівів в тому, що «гості» до Анатолія Захаренко приїхали, гарненько озброївшись. П’ять серйозних стволів – немаленький арсенал. Чи по горобцях стріляти збиралися гості з «калаша», хай й з мисливського!
На оперативних фото видно, що гості Анатолія намагалися застосувати зброю, проте він зі своєю двостволкою виявився швидшим і точнішим. Всі його постріли виявилися фатальними – прибула бригада швидкої допомоги лише констатувала смерть.
Про те, які свідчення дає Анатолій Захаренко і дає взагалі, поліція не повідомляє. Ми знаємо про нього небагато: отримав українське громадянство в 2000 році. До цього жив у Росії і займався в тайзі відстрілом хутрового звіра. У селі його характеризують по-різному. Деякі односельці називають дуже запальним, інші характеризують позитивно. Дружина Анатолія Ольга – секретар місцевої сільради. На жаль, з нею поговорити не вдалося.
Шеф місцевої поліції вимагав у Захаренка щомісячну данину
За кілька годин до кривавої бійні в Попільні був затриманий при отриманні другого траншу хабара начальник районного відділення поліції Руслан Мшанецький. Хабарі він вимагав саме у Анатолія Захаренка. Здавши Мшанецького співробітникам ДБР, Анатолій відправився до свого ставку і своїх друзів (поки що друзів…)
Таким чином, відстежується така послідовність подій: Анатолій Захаренко здає ДБР шефа місцевої поліції, який вимагав у нього щомісячну данину в розмірі 10 тис. грн. Удень 21-го травня вимагача затримують після отримання другого траншу хабара від Захаренка, а ввечері до нього приїжджають озброєні до зубів друзі-атошнікі, порибалити. Під час тривалої п’янки між Захаренко і його двома гостями виникає конфлікт. Захаренко вбиває зі своєї двостволки цих двох, потім йде в будиночок, де сплять інші гості, і вбиває ще п’ятьох. Одного (співробітника авіаційного науцніверсітета) відпускає. Потім дзвонить в службу внутрішньої безпеки Нацполіціі, повідомляє про те, що трапилося, і чекає, коли приїдуть його заарештовувати. Здається, подробиці того, що сталося, ми почуємо в ході судового розгляду (якщо з Анатолієм Захаренком до цього часу нічого не трапиться в СІЗО).
Захаренко: “Це був самозахист”
Коли суд визначав Захаренку міру запобижного заходу, він заявив наступне, повідомляє ВВС:
– Це був самозахист. Якби в мене не стріляли, я б не відкривав вогонь. Я нікого не збирався вбивати, я не вбивав нікого раніше, і тим паче не хотів цього разу. Якби в мене не вистрілили… Тим паче, є всі експертизи, які свідчать – я не був ані під дією наркотиків, ані під горілкою. Я був цілковито тверезою людиною. Але в будь-якої людини психіка спрацьовує на самозахист. Бо їх було 8 чоловік, а я був сам, та ще й вночі. І тим паче, я не переховувався, я викликав ДБР, повідомив в органи. Я сидів і чекав. Приїхали органи, я підійшов, поклав рушницю на капот і все. Я міг би не повідомляти, я міг втекти. Але я цього не зробив, тому що я чесна людина”.
***
За інформацією джерел Dетектів-Info, серед загиблих є діючі військовослужбовці Національної гвардії України. Йдеться про бійців батальйону імені генерала Кульчицького Владиславе Мамаченко і Андрія Москальця (клички “Малек” і “Бородатий”) а також службовця Гостомельській військової частини №3018 НГУ Віталія Вульчина. Серед убитих також два учасники АТО з позивними “Фінн” і “Ескандер” (він же Ескендер Османов), а також київський волонтер Романа Ханенків (Гець) і працівник Київського Національного авіаційного університету Олександр Білоус. Ще одного співробітника НАУ, 43-річного Вадима Федюнина, Анатолій Захаренко вбивати не став, відпустив.
***
26 травня у Києві провели в останню путь сімох бійців Нацгвардії і волонтерів, яких 22 травня розстріляв Анатолій Захаренко.
Поховали їх на Лісовому кладовищі.
Як відомо, розстріляні були військовими Нацгвардії і волонтерами. У різний час вони служили добровольцями в батальйоні імені генерала Кульчицького, який був сформований в 2014 році з учасників Революції Гідності.
***
Слідство триває. Призначено більше 200 експертиз. Захаренко – у СІЗО. Як здається, людей, які хочуть, щоб він дожив до суду, дуже мало.
Виктор Конев, специально для “Житомирского Курьера”
