Дати заснування деяких міст України визначено без достатніх підстав. Це стосується і дати заснування Житомира (884 р.).
Про це та про свої знахідки Житомирському Кур’єру розповів старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України, начальник Житомирської археологічної експедиції Андрій Петраускас.
– Якщо вибудувати рейтинг регіонів України за їх археологічної привабливості, яке місце в рейтингу займає Житомирщина?
– Житомирщину вже точно Бог не обділив на предмет археологічних пам’яток. Є археологічні матеріали, які відносяться до Кам’яного віку, є чудові пам’ятники часів Риму, є і артефакти Трипілля, є слов’янські пам’ятники і є розкішні комплекси Середньовіччя. Зокрема, є два кам’яних замки: монастир Босих Кармелітов у Бердичеві і замок Костянтина Острозького в Новограді-Волинському. Обидва замки до недавнього часу практично не досліджувалися. Перші розкопки на території Бердичівського замку ми провели в 2018 року.У грудні минулого, 2019 го, ми закінчили перші пробні розкопки на території Новоград-Волинського замку. У Бердичеві культурний шар має потужність до 8 метрів. У Новограді-Волинському ми змогли заглибитися в культурні нашарування тільки на 4 метри. Довелося зупинитися через загрозу обвалу.
– Цікаві знахідки є?
– Так. І деякі – в доброму стані. Це деревина, шкіра, тканини. Від середньовіччя до 18 століття.
– Ви також говорили про знахідки Римської епохи, Трипільської культури…
– На Житомирщині величезна кількість пам’ятників Черняхівської (позднеримской) культури (до райцентру Черняхів в Житомирській області відношення не має, – авт.). Основний їх масив знаходиться в чорноземних грунтах, в лісостеповій зоні області. До нас потрапляють матеріали римського часу і з північних районовЖітомірщіни. Але це – артефакти з грабіжницьких розкопок або випадкових знахідок.
– Що це за знахідки?
– Монети, прикраси. Чорні археологи виставляють їх фотографії на сайтах. Але який археологічний контекст цих знахідок, ми не знаємо. Справжніх археологів там чекає маса дивовижних відкриттів. Ми нічого не знаємо про те, що відбувалося в цих регіонах в III- IV століттях нашої ери. А це позднеримский період, яскравий, дуже цікавий. Як виглядали поселення, як виглядали люди, які в них жили. Все це ще чекає на своїх відкривачів.
– Мені показували на території Коростенської міської лікарні курганчик висотою метра півтора і говорили, що під ним – залишки стародавнього городища.
– Так, на території лікарні знаходиться стародавнє городище. Всього на території Коростеня знаходяться чотири городища. І найбільше – якраз на території лікарні. В основі його – матеріали скіфського часу (IV – VI століття до нашої ери). А в Овруцькому та Олевському районах знаходяться більші городища цієї епохи. Це надзвичайно цікаві пам’ятки, які практично не досліджуються. І коли почнеться їх дослідження, відкриються дуже яскраві, цікаві сторінки нашої історії.
– А в Житомирі яке місце найцікавіше з точки зору археології?
– Безумовно, територія Житомирської замку. Він був дерев’яний з земляними укріпленнями. У 2017 році ми провели пробні розкопки. Нам пощастило – ми вийшли на центральні оборонні споруди замку, на круглу вежу. Дуже цікавий об’єкт. Він ще не до кінця досліджений і не введений в науковий обіг. Це сторінка історії міста. Зараз матеріали наших досліджень готуються до публікації.
– Якими століттями датуються знайдені залишки споруд?
– Це XIV століття. Литовський період, про який ми знаємо найменше. Що цікаво, в цей період різко скорочується кількість пам’ятників. І вони менше за площею, ніж більш ранні.
– Але ж занепад матеріальної культури завжди приписували монголам …
– Ті комплекси, які ми маємо на території Коростеня, Новограда-Волинського, Мáлина – там, де я працюю, навпаки, показують сплеск матеріальної культури за часів монголів. Знаходимо скарби, зброю, чудову кераміку, амфори. На гончарних виробах з’являється полив, глазур. А ось XIV століття характеризується різким падінням матеріальної культури, і монголи тут ні до чого. Це час епідемій чуми, яка пішла з території України, з Криму, і повернулася до нас вже з Європи. Крім того, якийсь мор вразив тварин. Під час розкопок Житомирського замку було знайдено багато кісток тварин і птахів, якими харчувалися жителі замку. Фахівці по кістках, остеологія, визначили, що більше половини кісток – зі слідами патологій. Якась сильна інфекція губила тварин, як диких, так і домашніх. Цікаво з’ясувати, чим був викликаний мор.
– Чи вдалося знайти в результаті розкопок будь-які артефакти?
– Так. І, думаю, нас ще чекає чимало відкриттів. На глибині понад 4-х метрів знайшли залишки дерев’яних конструкцій. Вони дозволять нам отримати більш точную дендродату. …Знаходимо зброю, інструменти, прикраси. Центральна знахідка, яка може претендувати на роль реліквії міста, – це емалевий медальйон-іконка на міді з досить рідкісним сюжетом – Спас Еммануїл чи інакше – Христос в підлітковому віці. Іконка, ймовірно, створена в візантійських майстернях. Вона в дуже хорошому стані і являє собою не тільки наукову, а й експозиційну цінність. Як музейний експонат вона розкішна. Подібного типу іконка є в короні угорських королів.
– Доводилося чути твердження і навіть заяви істориків про те, що дата заснування Житомира, (884 рік), неточна і що Житомир як місто склався значно пізніше. Що може сказати з цього приводу археологія?
– Дата, яка викарбувана на камені, встановленому на Замковій Горі, я б сказав, взята зі стелі, без будь-яких наукових підстав. Вона не має підтверджень ні в письмових джерелах, ні в археологічних. Вона просто придумана на замовлення Комуністичної партії. Можна було таким же чином або наблизити в часі застування Житомира, або, навпаки, закинути кудись в палеоліт. Але камінь з датою красивий, і те, що він з’явився, говорить про те, що у міста є інтерес до своєї історії.
– Чи були раніше археологічні дослідження на території Житомира?
– Були. Там працювали багато відомих археологів. Але центральну частину замку ніхто не досліджував. І тільки зараз почалися регулярні роботи. Ми, маючи мізерне фінансування, за допомогою «шпилькових уколів» змогли хоча б уявити, де культурний шар є і де він закінчується. Отримані нами ранні матеріали відносяться до VIII століття нашої ери. Від них нитка безперервного розвитку тягнеться до сьогоднішнього дня. Можна припустити, що заснування міста відноситься саме до VIII століття. Це поки тільки гіпотеза. Культурні шари йдуть в глиб від наших розкопок ще на три метри. Ми зафіксували їх товщину, але з’ясовувати, що в них лежить, які артефакти, – це справа майбутніх поколінь.
Виктор Конев, специально для “Житомирского Курьера”
